Адаптація до дитячого садка
Дитині будь-якого віку дуже непросто починати відвідувати дитячий садок. Все життя малюка кардинальним чином змінюється. До звичного життя в родині буквально вриваються зміни: відсутність рідних та близьких, постійна присутність однолітків, необхідність слухатися та підкорятися незнайомим дорослим, різко зменшується кількість персональної уваги…
Дитині потрібен час для того, щоб пристосуватися до цього нового життя в дитячому садочку.
Частина дітей адаптуються до дитячого садочка відносно легко, негативні моменти у них проходять за 1-3 тижня. Іншим трохи важче, і адаптація тоді триває близько 2-х місяців, а потім тривожність малюків значно знижується. Якщо ж дитина не адаптувалася за 3 місяця, то така адаптація вважається важкою і потребує додаткової допомоги.
Деякі особливості поведінки дитини в період адаптації до дитячого садка лякають батьків настільки, що вони задумуються: чи зможе дитина взагалі пристосуватися, закінчиться коли-небудь цей «жах»? В цей період майже всі мами думають, що саме їхня дитина «домашня», а інші малюки, нібито, поводяться і почувають себе краще. Але це не так. Адаптація часто проходить важко, з масою негативних здвигів у дитячому організмі. У новій обстановці малюк постійно знаходиться в сильній нервово-психічній напрузі, стресі, який не відпускає ні на хвилинку, особливо в перші дні.
Кому адаптуватися легше?
- Дітям, чиї батьки готували їх до відвідування садочка заздалегідь, за декілька місяців до цієї події. Ця підготовка може заключатися у тому, що батьки читали казкові історії про відвідування садочка, «грали в садочок» з іграшками, гуляли біля дитячого садка або ж на його территорії, розповідаючи малюку про те, що він теж буде ходити до садочка. Якщо батьки використали можливість познайомили дитину з вихователями завчасно, то малюку значно легше.
- Дітям фізично здоровим, тобто не маючим ані хронічних захворювань, ані схильності до частих простудних захворювань. В адаптаційний період всі сили організму напружені, а коли можна направити їх на привикання до нового, не витрачаючи ще й на боротьбу з хворобою, це гарний «старт».
- Дітям, які мають навички самостійності (одягання, самостійне прийняття їди, «горшковий» етикет). Якщо дитина все це вміє, вона не витрачає сили на те, щоби терміново цьому навчитися, а користується вже набутими навичками.
- Дітям, чий режим наближається до режиму садочка.
Важко буде дітям, у яких не додержані декілька умов. Особливо важко малюкам, які сприймають похід до дитячого садочка як несподіванку через те, що вдома дорослі не розмовляли про це.
Чим можуть допомогти батьки?
Комплекс заходів полягає у тому, щоби створити вдома дбайливу атмосферу, що збереже нервову систему малюка, яка й так працює на повну.
- В присутності дитини завжди відзивайтеся позитивно про вихователів та садочок. Навіть тоді, коли вам щось не сподобалось. Розмовляйте про це не тільки з малюком, розкажіть кому-небудь в його присутності, в який хороший садок тепер ходить малюк і які чудові вихователі там працюють.
- Не змінюйте режим дня у вихідні дні.
- Не перевантажуйте малюка в період адаптації. У нього в житті зараз стільки змін, і зайве напруження нервової системи йому не потрібні.
- Намагайтеся створити дома спокійну атмосферу. Частіше обіймайте малюка, пестить по голівці, кажіть ласкаві слова. Відмічайте його успіхи, покращення у поведінці. Більше хваліть, аніж сваріть. Малюку зараз так необхідна ваша підтримка!
- Будьте більш терплячі до його капризів. Вони виникають через перевантаження нервової системи. Обійміть дитину, допоможіть їй заспокоїтися і переключіть на іншу діяльність (гру).
- Дайте в садочок улюблену м’яку іграшку малюка. Притискуючи до себе щось м’якеньке, що є часткою домівки, дитині буде спокійніше.
- Придумайте свою казочку про те, як маленьке ведмежатко вперше пішло до садочка, і як йому було лячно та незатишно, і як він потім подружився з дітками і вихователями. «Програйте» цю казку з іграшками. І у казочці, і у грі ключовим моментом є повернення мами за малюком. Тому ні в якому разі не переривайте розповідь, поки не настане цей момент. Головне, аби малюк зрозумів – мама обов’язково за ним повернеться.
- Запам’ятайте правило: спокійна мама – спокійний малюк. Тому збираючись зранку до дитячого садка, розмовляйте з дитиною не дуже голосним, впевненим голосом, озвучуючи все, що робите.
- Нехай малюка відводить той з батьків, чи родичів, з яким йому легше розлучитись. Обов’язково скажіть, що ви прийдете і означте коли саме (після прогулянки, чи після обіду, чи після того, як він поспить). Малюку легше знати, що мама прийде після якоїсь події, аніж чекати кожну хвилину. Обов’язково виконуйте свої обіцянки!
- Придумайте свій ритуал прощання (наприклад, поцілувати, помахати рукою, сказати «пока»).
Пам’ятайте:
- Не можна наказувати або сердитися на малюка за те, що він плаче при розлученні. Він має право на таку реакцію. Краще ще раз скажіть, що ви його дуже любите і обов’язково за ним прийдете.
- Уникайте розмов про сльози малюка в його присутності. Діти відчувають занепокоєність мами, і це ще більше посилює дитячу тривогу.
- Не можна лякати дитячим садком («Будеш погано себе вести – відведу до дитсадка!») Місце, яким лякають, ніколи не стане ані улюбленим, ані безпечним.
- Не можна обманювати дитину, кажучи, що ви прийдете дуже скоро, якщо малюку, наприклад, належить залишитися у садочку на півдня чи повний день. Нехай краще він знає, що мама прийде не скоро, ніж буде чекати цілий день і може втратити довіру до самої рідної людини.
Шановні батьки!
Ми чекаємо вашу дитину в нашому дитячому садку і щиро прагнемо, щоб кожен день перебування у нашому колективі приносив їй радість, задоволення, емоційний комфорт.
Щотижня у I та II молодших групах проводяться розвивальні заняття, спрямовані на адаптацію до ДНЗ.
Для батьків майбутніх першокласників:
«Психологічна готовність дитини до навчання в школі»
Сім’ю майбутнього першокласника чекають серйозні зміни – дитина готується вступити до школи. І багато в чому успішність дитини залежить від правильної батьківської позиції. Саме в першому класі і діти і батьки складають свій перший іспит, який може визначити всю подальшу долю дитини, адже поганий шкільний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач.
Дехто з батьків вважає, що дитину можна підготувати дуже швидко перед самою школою, посилено займаючись. Але це рішення не можна вважати правильним, тому що така «швидка підготовка» може сприяти психологічному перевантаженню дитини. Саме тому завдання батьків, в міру своїх сил і можливостей, намагатися підготувати дитину до школи – заздалегідь, щоб поліпшити їй подальше навчання та попередити шкільну неуспішність.
Важливо, щоб дитина йшла до школи готова фізично, але не менш важлива готовність психологічна.
Складовими психологічної готовності є:
- особистісна;
- вольова;
- інтелектуальна.
Особистісна готовність – мотиваційна і комунікативна – виявляється у відношенні дитини до школи, до навчання, до вчителя і до самого себе. У дітей має бути позитивна мотивація до навчання в школі. (Мотивація – це внутрішня спонука щось робити.)
Як правило, всі діти хочуть йти до школи, сподіваються бути хорошими учнями, отримувати гарні оцінки. Але приваблюють їх різні чинники.
Одні говорять: «Мені куплять портфель, форму», «Там навчається мій друг»…Проте, це все зовнішні прояви. Важливо, щоб школа приваблювала своєю головною метою – навчанням, щоб діти говорили: «Хочу навчатися читати», «Буду добре вчитися, щоб, коли виросту, стати…»
Визначити мотивацію дитини щодо навчання можна за допомогою вправ – ігор. В кімнаті, де виставлені іграшки, дитині пропонуєте їх роздивитися. Потім сідаєте разом з дитиною і читаєте казку, яку раніше не читали. На найцікавішому місці зупиняєтесь і запитуєте, що хоче дитина: слухати казку далі чи гратися іграшками. Висновок такий: якщо дитина хоче йти гратися – у неї переважає ігровий мотив. Діти з пізнавальним інтересом хочуть слухати казку далі.
Формуванню мотиваційної готовності сприяють різноманітні ігри, де активізуються знання дітей про школу. Наприклад: «Збери портфель», «Я йду до школи», «Що у Незнайка в портфелі». Отже мотиваційна готовність – це бажання дитини прийняти нову для неї соціальну роль. Для цього важливо, щоб школа подобалась своєю головною метою – навчанням.
Особистісна готовність включає в себе і вміння спілкуватися з однолітками та вчителями і бажання бути доброзичливими, не проявляти агресії, виконувати роботу разом, вміти пробачати.
Емоційно – вольова готовність – включає в себе вміння дитини ставити перед собою мету, планувати свої дії, оцінювати свої результати, адекватно реагувати на зауваження.
Дитину чекає нелегка напружена праця. Від неї будуть вимагати робити не тільки те, що хочеться, а й те, що треба: режим, програма. Діти 6-ти років, які психологічно готові до школи, здатні відмовитися від гри і виконати вказівку дорослого.
Що таке «Готовність до навчання в школі?»
Чи віддавати дитину майбутньої осені до школи чи ще рік почекати з початком навчання? Багатьох батьків шестирічок і, навіть тих, кому ще немає шести, хвилює це питання аж до першого вересня. Заклопотаність батьків зрозуміла: адже від того наскільки успішним буде початок шкільного навчання, залежить успішність дитини в наступні роки, його ставлення до школи, навчання і, в кінцевому результату, благополуччя в його шкільному і дорослому житті.
«Моя дитина з трьох років читає, рахує, вміє писати прості слова. Їй напевно, нескладно буде вчитися в першому класі », — часто можна чути від батьків шестирічок. Проте навички, набуті дитиною в письмі, читанні і рахунку ще не означають, що дитина психологічно дозріла змінити діяльність з ігрової на навчальну. Крім того, необхідні особистісні якості та мислення малюка просто не встигають розвинутися, не вистачає ні часу, ні сил.
Що ж таке «готовність до навчання в школі»? Зазвичай, коли говорять про готовність до шкільного навчання, мають на увазі такий рівень фізичного, психічного і соціального (особистісного) розвитку дитини, який необхідний для успішного засвоєння шкільної програми без шкоди для її здоров’я. Отже, поняття «готовність до навчання в школі» включає: фізіологічну готовність до шкільного навчання, психологічну та соціальну або особистісну готовність до навчання в школі.
Всі три складові шкільної готовності тісно взаємопов’язані, а недоліки кожної з її сторін, так чи інакше, позначаються на успішності навчання в школі.
Що повинна знати і вміти дитина, яка готується до школи?
1. Прізвище, ім’я, по — батькові своє і батьків;
2. Свій вік (бажано дату народження);
3. Свою домашню адресу; країну, місто, в якому живе, і основні визначні пам’ятки;
4. Пори року (їх кількість, послідовність, основні прикмети кожної пори року; місяці (їх кількість і назви); дні тижня (їх кількість, послідовність);
5. Вміти виділяти суттєві ознаки предметів навколишнього світу і на їх основі класифікувати предмети за наступними категоріями: тварини (домашні і дикі; жарких країн, Півночі); птахи, комахи, рослини (квіти, дерева), овочі, фрукти, ягоди; транспорт (наземний, водний, повітряний); одяг, взуття та головні убори; посуд, меблі, а також вміти розділити предмети на дві основні категорії: живе і неживе;
6. Розрізняти і правильно називати площинні геометричні фігури: коло, квадрат, прямокутник, трикутник, овал;
7. Володіти олівцем: без лінійки проводити вертикальні і горизонтальні лінії, акуратно зафарбовувати, штрихувати олівцем, не виходячи за контури предметів;
8. Вільно орієнтуватися в просторі та на аркуші паперу (право — ліво, верх — низ і т. д.);
9. Складати ціле з частин (не менше 5-6 частин);
10. Вміти повно і послідовно переказувати прослуханий або прочитаний твір, скласти розповідь за картиною; встановлювати послідовність подій;
11. Запам’ятовувати і назвати 6-8 предметів, картинок, слів.
Щоб Ваші зусилля по підготовці дитини до школи були ефективними, скористайтеся наступними порадами
1. Не допускайте, щоб дитина нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій, якщо дитині весело вчитися, вона вчиться краще.
2. Повторюйте вправи. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант. Не забувайте: розвиток розумових здібностей дитини формується часом і практикою.
3. Не проявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів дитини.
4. Будьте терплячі, не ставте перед дитиною завдання, які перевищують його інтелектуальні можливості.
5. У заняттях з дитиною потрібна міра. Не змушуйте дитину виконувати завдання, якщо вона крутиться, втомилася, засмучена; займіться чимось іншим. Постарайтеся визначити межі витривалості дитини і збільшуйте тривалість занять щоразу на дуже невеликий час. Дайте дитині можливість іноді займатися тією справою, яка їй подобається.
6. Діти дошкільного віку погано сприймають одноманітні, монотонні заняття. Тому при проведенні занять краще вибирати ігрову форму.
7. Розвивайте у дитини навички спілкування: навчіть дитину дружити з однолітками, ділити з ними успіхи та невдачі. Все це їй стане в нагоді в соціально складній атмосфері школи.
8. Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за її терпіння, наполегливість. Ніколи не підкреслюйте її слабкості в порівнянні з іншими дітьми. Формуйте у неї впевненість у своїх силах.
А найголовніше, намагайтесь не сприймати заняття з дитиною як важку працю, радійте і отримуйте задоволення від процесу спілкування. Пам’ятайте, що у вас з’явилася прекрасна можливість подружитися з дитиною.
Отже, успіхів вам і більше віри в себе та можливості своєї дитини!
